«Гірчить Чорнобиль, через роки гірчить!» – виховний онлайн захід до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Сьогодні весь світ згадує найстрашнішу катастрофу ХХ століття – аварію на Чорнобильській АЕС. Трагедію, спричинену вибухом на четвертому енергоблоці, яка не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
В Україні, 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що встановлений згідно з Указом Президента України від 10 листопада 2006 року, на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.
Як відомо, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.
Тож саме сьогодні, 14 грудня 2020 року, студенти Відокремленого структурного підрозділу «Фахового коледжу Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського» долучилися до вшанування пам’яті героїв Чорнобиля. Чотири букви – ЧАЕС – стали трагедією, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей. Щоб осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя заради людства, студенти коледжу презентували свої власні дослідження з даного питання.
Сьогодні ми згадуємо тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддали за нас своє життя у ядерному котлі. Ті, хто з перших хвилин катастрофи стали на боротьбу з невидимим ворогом – справжні герої. Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – приклад самопожертви та повної самовіддачі. Вони без зайвих роздумів кинулися на порятунок рідної землі та своїх земляків. Ця боротьба заслуговує найщиріших слів подяки не тільки українців, а й усієї Європи. Смертельні промені радіації виявилися безсилими перед героїзмом і самовідданістю тих чоловіків і жінок, які зійшлися в нерівному бою з ядерною стихією в Чорнобилі. Їхній подвиг назавжди увійшов до літопису мужності й патріотизму українського народу.
Вже минуло 34 роки від 26 квітня 1986 року – дня трагедії, наслідки якої не дають і, вочевидь, не даватимуть спокою ще багато років. Але назавжди залишиться в серцях людей невмируща пам’ять про солдатів атомного фронту, який відкрився у раніше мало кому відомому куточку українського Полісся – Чорнобилі.
Шановні ліквідатори, найщиріші слова вдячності та доземний уклін за високу громадянську позицію, сміливість та відвагу. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, чиї життя обірвав смертоносний атом.
Дорогі українці! Нехай чорнобильські дзвони озвуться в наших душах жалем, милосердям та співчуттям. Будемо пам’ятати Чорнобиль, зробимо все для того, щоб на долю людства більше не випало таких жахливих катастроф!
